Це історія про те, як 300-тисячне населення Ісландії щорічно на різдвяні свята надсилає у Кропивницький для дітей близько 5 тисяч подарунків.
Про це та багато іншого ми говорили з православним священиком Євгенієм Жабковським, який вже 13 років отримує та розподіляє ці подарунки для нагих юних земляків.
- З чого почалася Ваша співпраця?
- Все почалося в 2000 року. Я як президент міжнародної організації YMCA поїхав на їхній щорічний самміт. Ця організація створює можливості та підтримку для молоді. На саміті я познайомився з однією людиною, Бьйоргвіном Содaрсоном. Він має інтерес до православної культури. А там румуни привезли ікону, і от ми з ним почали спілкуватися, а я пояснювати, що то за ікона. Після цього у нас склалися дружні відносини. Через декілька років зустрів його на фестивалі в Празі. І я розповів, що ось буду в Данії через два місяці, і чи можна мені до нього в гості заїхати. Напевно, забув я про те, що ці країни знаходять геть не поруч. А думав, що там на лодці можна допливти. Він погодився. І коли він надіслав мені квиток, то я побачив, що летіти три години. А людина пішла на такі витрати. Це був мій перший візит в Ісландію. Я там був недовго, лише два-три дні.
І тоді Бьйоргвін почав розповідати: “Коли я був дуже маленьким хлопчиком, то ми жили дуже бідно, Ісландія була колонією Данії дуже довго. І американці надсилали нам коробки з під взуття, де були різдвяні подарунки. Для нас це було дуже радісно.
Я пам'ятаю машинки, іграшки. Це була велика підтримка. І я хочу зробити щось для України. Ми ось збираємо подарунки, і хочемо, щоб ви отримали їх на Різдво.”
Ми підготували все зі свого боку. Як виявилося, надзвичайно важко отримати якусь допомогу від інших держав. Одного разу отримали подарунки в травні. Це були перші 500 коробок. Через рік зібрали 1750 коробок. Щорічно приїжджає делегація з Ісландії. Вони дуже вражені нашими масштабами, зимовою температурою. Вони завжди задоволені бачити реакцію дітей, батьків. Дуже важко зібрати всі ці подарунки. Навіть не такі складні технічні моменти, як вмовити людей віддати подарунок. У них є різні медіаресурси, інтернет, де запускають активну рекламу. Також у них є ця ж організація, яка їздить по школах і збирає нам подарунки. А у нас їх отримують діти-сироти, діти з інвалідністю і малозабезпечені сім'ї. Тобто діти в критичних ситуаціях. Останнім часом число подарунків стабілізувалось - 5 тисяч.
- Як Ви потрапили цього року в Ісландію?
- Бьйоргвін Содарсон написав програму по обміну Ісландії з Українською молоддю в рамках цих подарункових коробок. ЄС дав грошей, і ми туди полетіли. Нас було 8. Це були ті люди, які брали участь у розповсюдженні цих коробок. Там повсюду бушує океан, ми на острові. Ми жили в церкві, адже там дуже дороге житло, лише хліб коштує 5 доларів. Там у храмі є декілька хорів, є цікава служба, деякі священники - жінки. Там інший підхід до священика - у них він вчитель.
Там у церкві святкують хелоувін. Ми вирішили, що у них просто таке спокійне життя, що раз у рік їм потрібен струс. Кожного дня їздили в різні місця і ділилися знаннями, спілкувалися з людьми. У школах, приходах. У них немає армії, лише форс-мажорні війська. Частіше за все там працюють волонтери, які проходять тижневу або місячну підготовку, а потім просто реагують на якість надзвичайні ситуації. Були на заході Ісландії, там вже і інших клімат трохи, росла вже трава, корови, вівці. І океан. Там багато різних пейзажів. А інколи, як Україна - лише степ. Спілкувалися і з дітьми, і з людьми похилого віку. Там живуть люди з України. Наші там багато працюють, але додому не хочуть.
Робили одного разу вечір української культури. Наші дівчата їм співали, танцювали. Разом готували страви, ніяких криків та образ не було, нам всі допомагали. Дуже добрі люди.
І на завершення додам, що існує дуже багато проблем з розтаможуванням. Кожного року якісь сюрпризи. Але взагалі ця робота дуже цікава та дуже важка. Але все подобається. Ми цим живемо, готуємося щороку все активніше. Це наша мотивація.